Крохмаль Володимир Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крохмаль Володимир Антонович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження20 липня 1987(1987-07-20)
П'ятидні, Володимир-Волинський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Смерть18 червня 2014(2014-06-18) (26 років)
Станиця Луганська, Луганська область, Україна
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 51 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крохмаль.

Володи́мир Анто́нович Кро́хмаль (1987-2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1987 року в селі П'ятидні. Закінчив 9 класів п'ятиднівської школи. Вступив до Володимир-Волинського ВПУ й здобув професію тракториста.

У квітні 2014 року мобілізований[1]. Командир танку 51-ї механізованої бригади.

17 червня 2014 року на околиці Станиці Луганської танк Т-64Б 51-ї бригади потрапив у оточення терористів.[2][3] Снайпери противника порозбивали приціли і перископи, і машина опинилася в безпорадному стані, стріляти можна було тільки навмання. Перед тим, як розбили прилади командира танку, він встиг помітити гранатометників, що ховались неподалік. Екіпаж встиг зробити постріли у бік ворога, але не влучив.[2][3] Щоб не віддати бойову машину в руки сепаратистам та не здаватися у полон, екіпаж вирішив підірвати танк.[4] Разом із Володимиром Крохмалем загинув механік танку Ващеня Іван Петрович.

Вдома у Володимира залишилися батько, мама Стефанія Іванівна, син Володимир 2010 р.н., троє дітей від попереднього шлюбу дружини Алли Володимирівни - Денис, Аліса і ще один братик[5], племінниця Яна Крохмаль. [6].

Похований Володимир Крохмаль у рідному селі П'ятидні.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
  • 1 вересня 2014-го на фасаді П'ятиднівської ЗОШ за участю керівництва району було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь Володимира Крохмаля та ще одного колишнього випускника П'ятиднівської школи — Олексія Мельничука, який загинув під час війни в Афганістані.[7]
  • На фасаді Володимир-Волинського ВПУ встановили меморіальну дошку пам'яті тим, хто віддав життя за незалежність України — серед них і Володимир Крохмаль.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Володимир Антонович Крохмаль. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2020.
  2. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. ↑ Ніколи не забудемо: Герої України, які проживали чи народилися у Володимирі. Архів оригіналу за 31 серпня 2019. Процитовано 18 квітня 2020.
  6. ↑ Син волинського Героя АТО мріє бути танкістом, як його тато. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
  7. ↑ Володимир-Волинський: встановили дошки загиблим бійцям. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 12 грудня 2015.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крохмаль_Володимир_Антонович&oldid=39784406